Перейти до вмісту

Історія дієтолога: крок до одужання

Наші дієтологи щодня допомагають людям відновити сили та контроль над своїм життям. Разом з вами вони розглядають можливості, які ведуть до одужання.

 

Цю історію написала дієтолог Марйолайн ван ден Діпстратен. Пані Шеперс — вигаданий персонаж. Історія заснована на різному практичному досвіді.

Пані Шеперс прийшла до мене на консультацію вчетверте сьогодні. Як і два попередні рази, мені одразу стало помітно, що вона схудла ще більше. Її обличчя стало блідим, а блиск зник з очей. Їй 33 роки, вона практично в розквіті сил. У неї двоє маленьких дітей, про яких вона піклується з любов'ю. У неї є робота, яка їй подобається. Водночас вона пережила травму в минулому, через яку в неї вже досить довго стоїть клубок у горлі, що ускладнює їжу. 

Кілька тижнів тому ми почали з м’якої, рідкої, збагаченої енергією та білком їжі. Коли цього виявилося недостатньо, ми додали поживні напої. Стало зрозуміло, що тепер нам потрібно обговорити наступний крок: годування через зонд. 

Зондове годування досі здається багатьом людям страшним. Воно асоціюється з серйозною хворобою, старістю або неминучою смертю. І все ж зондове годування часто може дати молодшим людям хоч якийсь поштовх у правильному напрямку . Назогастральний зонд, звичайно, дуже помітний. З таким зондом у носі кожен може побачити, що щось не так. Це робить поріг для багатьох людей високим, щоб зробити цей крок.

Зондове годування – це не перший крок, який ми робимо. Спочатку ми пробуємо інші методи, щоб побачити, чи отримує людина достатньо поживних речовин. Якщо це не допомагає, і людина продовжує слабшати, лише тоді ми обговорюємо зондове годування. Ми бачимо, що клієнти самі у відчаї на цьому етапі. Вони готові зробити все, щоб покращити якість свого життя.

Для більшості клієнтів годування через зонд є тимчасовим. Однак, у випадку певних захворювань, годування через зонд є постійним. У таких випадках ми зрештою вирішуємо не годувати через ніс і обираємо пряме з'єднання через черевну порожнину. Це менш помітно та забезпечує більший комфорт. Для короткочасного годування через зонд найкращим вибором є годування через назогастральний зонд.

У TWB ми наймаємо медичних працівників, які знають, як правильно проводити годування через зонд. Вони можуть вводити зонд. Вони допомагають клієнтам підключати, відключати та промивати зонд. Вони також допомагають у вирішенні несправностей насоса для годування. Ми починаємо годування через зонд вдома за допомогою наших медсестер. Медсестри навчають клієнтів, як все працює, і заохочують їх виконувати процедури самостійно. Ми бачимо, що в результаті цього впевненість клієнтів у собі швидко зростає. Зрештою, вони здатні повністю самостійно доглядати за зондом.

Ми з пані Шеперс підійшли до цього так само. Разом з нею я склала план додаткового зондового годування. Для неї було важливо дотримуватися свого щоденного розпорядку та продовжувати їсти. Тому, окрім зондового годування, ми планували невеликі прийоми їжі та достатню кількість можливостей для пиття. Отже, зондове годування не замінило їжу. Але воно полегшило тиск. Пані Шеперс використовувала зондове годування протягом кількох місяців. Крім того, вона проходила терапію від травм.

Тим часом її стан дедалі покращується. Вона знову трохи набрала вагу. Вона підтримує свою вагу за допомогою поєднання твердої їжі та поживних напоїв. Я продовжуватиму підтримувати її в наступний період. Зондове годування стало порятунком для пані Шеперс у важкий час. Ми очікуємо, що вона стане фізично більш витривалою та зможе знову повноцінно насолоджуватися своїми дітьми, не припиняючи гратися через 10 хвилин через те, що у неї закінчилися сили.